Топ-100
Back

ⓘ Хорунжий




Хорунжий
                                     

ⓘ Хорунжий

Хорунжий - особа, що зберігала й носила прапор, зокрема, Війська Запорозького Низового, який називався корогвою. Також - звання у деяких арміях, зокрема, Армії УНР, УГА, УПА; "уряд" у Королівстві Польському, Великому князівстві Литовському.

                                     

1.1. Етимологія Прапороносець

Хорунжий - завідував прапором сотні, на якому зображувалася емблема сотні, в основному християнська. Це могли бути хрест, ангел, ангел-охоронець, архангел Михайло, сонце Ісус Христос, діва Марія, а також військові атрибути. З 1700-х років прапори стають двосторонніми - на кожній стороні різне зображення. Також на ньому позначалися полк і назва сотні.

У середньовічній Польщі і Литовській державі хорунжим звали лицаря, який носив хоругву своєї землі, сюзерена. У битвах хоругва відігравала значну роль і хорунжих обирали з сильних і мужніх воїнів, здатних захищати і утримувати хоругву до своєї смерті.

                                     

1.2. Етимологія "Уряд" посада

Згодом хорунжий був вищим земським урядовцем у повіті хорунжий повіту, підпорядковувався каштелянові і відповідав за прибуття під його командування шляхти до посполитого рушення. Згідно з сеймовою конституцією 1611 року в Королівстві Польському хорунжий був третім по старшинству земським урядником після підкоморія і старости гродового, у ВКЛ - пятий після тіуна, маршалка земського, підкоморія і старости гродового.

У придворних урядах хорунжий великий коронний і хорунжий великий литовський були старшими урядовцями серед тих, що представляли величність і гідність монарха і йшли з правої сторони за королем. Хорунжий коронний з XIV ст. носив велику хоругву королівства при королі під час важливих церемоній: коронаціях, похоронах, складенні васальних присяг. Хорунжий литовський з 1499 виконував аналогічну функцію при великому князі литовському. З часом два уряди стати титулярними.

                                     

1.3. Етимологія Звання

У військових реєстрах ранґ хорунжого вперше появився 1589 року. Його отримував товариш, який носив хоругву. З початку XVIII ст. у європейських арміях хорунжий став найнижчим офіцерським званням.

                                     

2.1. Україна Козацька доба

За цим зразком створено в XVII столітті ранг хорунжого в козацькому війську й державній адміністрації.

                                     

2.2. Україна Гетьманщина та Слобідщина

В XVII - XVIII століттях хорунжі, козацькі старшини, в залежності до якої старшини відносилися, були генеральні, полкові і сотенні та артилерійські.

Генеральний хоружний належав до генеральної старшини у слобідських козаків відсутня. Офіційним обовязком генерального хорунжого була охорона головної хоругви козацького війська. Генеральний хорунжий відав здебільшого військовими справами і в певній мірі був адютантом гетьмана, міг виконувати обовязки наказного гетьмана. Мав провід над відділом надвірного гетьманського війська.

У Гетьманщині в генеральній артилерії служили гарматні хорунжі хорунжий генеральної артилерії, й був підлеглими генерального обозного і артилерійського осавула.

Полковий хорунжий інколи по два в полку належав до полкової старшини. Мав під своїм доглядом полковий прапор та відповідав за полкову музику. Якщо хорунжих було два, то старший доглядав полкову "корогву", а другий - малий прапор, так званий "значок". Мав провід над "хорунжовими" козаками охорона полковника, та полкової старшини та значковими товаришами.

Хорунжий полкової артилерії, урядник у полковій артилерії, й був підлеглим полкового обозного і полкового артилерійського осавула.

Сотенний хорунжий належав до сотенної старшини. Здебільшого його посада була подібною до полкового хорунжого.

Полкові хорунжі були також у компанійських полках.

При скасуванні полкового устрою України Російською імперією у другій половині XVIII століття Слобідська Україна 1765 рік, Гетьманщина 1783 рік козацькі старшини отримували цивільні чи військові чини згідно з Табелем про ранги. Полкові хорунжі, як і сотники, дорівнювалися XII класу і мали можливість отримати військовий чин поручика, якщо переходили у новоутворенні імперські полки регулярної армії. Якщо полковий хорунжий не бажав продовжувати військову службу на російський уряд виходив в "абшінт", йому надавався цивільний чин губернського секретаря. Якщо полковий хорунжий не брав участі у бойових діях, то йому надавався чин на штабель нижче.

Сотенні хорунжі при переході до імперського війська отримували військовий чин вахмістра, цивільного аналогу він не мав, оскільки він був нижче Табелю про ранги.



                                     

2.3. Україна Військове звання Українських січових стрільців 1914 - 1918

Проміжне між унтер-офіцерами та обер-офіцерами військове звання українських січових стрільців, австро-угорським еквівалентом було військове звання "фенріх" нім. Fahnrich. Вище за рангом ніж підхорунжий, але нижче за підпоручика.

Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування легіон у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях для УСС синього кольору у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого. У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирипроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року у Австро-Угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки для українського легіону жовта та блакитна стрічки.

Знаками розрізнення хорунжого була одна срібляста металева шестипроменева зірочка на петлиці чи на комірі мундиру. По петлиці йшов вузький золотистий галун.



                                     

2.4. Україна Вiйськове звання хорунжого Армії УНР та Української Держави Гетьманату

В українських збройних силах армії УНР та Української Держави Гетьманату хорунжий - перший обер-офіцерський чин молодша старшина, що відповідав чину підпоручник чи лейтенант. У армії Української Держави 1918 чин хорунжого був вище за рангом ніж бунчужний, але нижче за значкового. У армії УНР чин хорунжого був нижче за рангом ніж четар з 30 березня 1920 року поручик, та вище за рангом ніж бунчужний. 24 квітня 1919 року був введений новий чин підхорунжого, який став на одну штабель нижче за хорунжого між хорунжим та бунчужним.

Знаки розрізнення затверджені в різний час
                                     

2.5. Україна Військове звання Української Галицької армії 1919 - 1920

Обер-офіцерське сотенна чи молодша старшина військове звання в Української Галицької Армії. Вище за рангом ніж булавний, але нижче за четара. Звання хорунжого УГА було еквівалентом молодшого лейтенанта у сучасних Збройних силах України.

Українська Галицька армія УГА регулярна армія Західно-Української Народної Республіки ЗУНР. Знаки розрізнення були введені Державним секретаріатом військових справ ДСВС Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та "зубчатки" на комірах. У хорунжого виглядали як брунатні плетені 6 мм стрічки з розетою на кінці інша молодша старшина мала золоті стрічки. Стрічка була на підкладці кольору відповідного до роду військ наприклад синя для піхоти. Зубчатка молодшої старшини кольору роду військ, розмірами 72×30 мм була обведена золотим 3 мм шнуром.

                                     

2.6. Україна Військове звання України проєкт 2016

5.07.2016 року був затверджений Президентом України "Проєкт однострою та знаки розрізнення Збройних Сил України". В Проєкті серед іншого розглянуті військові звання та знаки розрізнення військовослужбовців. У військовій ієрархії Сухопутних військ та Повітряних сил зникає звання "молодшого лейтенанта", замість цього зявляється звання "хорунжий", яке за кодуванням НАТО відноситься до рангу OFD. За знаки розрізнення хорунжі мають по одній чотирипроменевій зірочці на погонах.

Звання хорунжого старше за рангом ніж головний майстер-сержант, але нижче за лейтенанта.

Звання "хорунжий" так і залишилось проєктом. Цей ранг продовжив носити назву "молодший лейтенант".

                                     

3. Література

  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955. - Т. 7. - С. 2466 - 2467.
  • Старченко Н. П. Хорунжий великий і надвірний // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2013. - Т. 10: Т - Я. - С. 417. - 784 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Victor L.Konyago, Orest V.Ladyzhynsky, The Legion of Ukrainian Sich Riflemen Badges, Medals, and other items - Toronto, Canada: Shevchenko Scientific Society, Volume 41, 2006. - 79 с.
                                     

4. Посилання

  • Хорунжий // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1967. - Т. 8, кн. XVI: Літери Уш - Я. - С. 2016-2017. - 1000 екз.